У чому особливість повноцінної годівлі високопродуктивних порід?

Question

Кількість силосу, яку споживають тварини, залежить від своєрідних властивостей цього корму. В ньому міститься така ж кількість клітковини, як і у початковій сировині — зелених кормах. Однак поїдання його значно нижче, ніж зеленої маси. Наприклад, у тривалому досліді, проведеному в НДІТ Лісостепу і Полісся УРСР, при згодовуванні силосу з кукурудзи як єдиного об’ємистого корму корови з’їдали його по 28–30 кг, що в перерахунку на суху речовину становить 6,0–7,3 кг. Тоді як зеленої маси кукурудзи тої ж фази вегетації корови з’їдали по 50–60 кг, або в перерахунку на суху речовину 12–15 кг. Ця різниця у споживанні корму пояснюються вже не кількістю клітковини і швидкістю перетравлення в рубці, а іншим фактором, пов’язаним із вмістом у силосі органічних кислот. Це можна спостерігати і в практиці годівлі, наприклад, при згодовуванні перекисленого силосу. Особливо великим є зниження споживання силосу при підвищеному вмісті в ньому оцтової кислоти. В цілому вважають, що корови здатні з’їдати з силосом близько 1 г органічних кислот у розрахунку на 1 кг живої ваги. Тобто чим більше органічних кислот у силосі, тим нижче його споживання. Наприклад, максимальне споживання силосу при вмісті в ньому 2 або 3% органічних кислот для корови з живою вагою 500 кг буде знаходитися у межах 25 і 17 кг, для корови з вагою 600 кг — у межах 30 і 20 кг. Цими даними можна користуватися при розрахунках поїдання силосу, залежно від його якості.

Враховуючи якість кормів, їх набір у раціоні і фізіологічну потребу в кормах, можна скласти достатні за об’ємом раціони, без перевантаження травного тракту, і цим сприяти кращій перетравності і використанню кормів. Така годівля є особливо важливою для корів із високими надоями.

Перетравність раціонів і їх використання тваринами знаходяться в тісному взаємозв’язку з біологічною повноцінністю раціонів, яка характеризується певним співвідношенням поживних речовин. Уявлення про роль окремих елементів живлення і механізми їх використання в організмі дозволяє корегувати повноцінність раціону і на цій основі підвищувати повноцінність годівлі.

Кількість спожитої сухої речовини впливає на кількість виробленого молока і тим самим на прибутковість або збитки у молочному скотарстві. Більше половини всього прибутку припадає саме на перші 100 днів лактації. Кожні 0,5 кг додатково спожитої сухої речовини приносять додатковий літр молока. Це означає підвищення молочної продуктивності на 300 л за всю лактацію. Поїдання сухої речовини раціону визначається її якістю. Головним показником якості основного корму є концентрація енергії у кілограмі сухої речовини.

Для високопродуктивних корів у перший період лактації (90–100 днів) для синтезу молока необхідно багато енергії, яка не забезпечується за рахунок поживних речовин корму. Тому корови використовують запаси поживних речовин з власного тіла. Для забезпечення високого надою молока в перший період лактації необхідно підвищити концентрацію енергії в сухій речовині раціону. В дефіциті енергії у цей період і полягає основна причина кетозу.

Обмін енергії в організмі жуйних тварин тісно пов’язаний з обміном легкоперетравних вуглеводів. Розчинні вуглеводи, в основному цукор і крохмаль, швидко використовуються мікроорганізмами рубця і слугують для них основним джерелом енергії. Присутність їх у раціонах впливає на загальний рівень ЛЖК (леткі жирні кислоти) і співвідношення їх у рубці, використання азоту, рівень і якість молочної продукції. Наприклад, при зброджуванні клітковини посилюється утворення оцтової кислоти, яка використовується організмом корови у великих кількостях для енергетичного обміну і синтезу жиру молока. При підвищеному енергетичному обміні корови охоче поїдають грубі корми, що особливо помітно зимою при утриманні їх у холодних приміщеннях. При споживанні великої кількості грубих кормів відмічається і найбільш висока жирність молока.

Легкоперетравні вуглеводи інакше використовуються в обміні. Вони посилюють утворення пропіонової кислоти в рубці, яка використовується головним чином на утворення глюкози, глікогену і жиру тіла.

Нестача легкоперетравних вуглеводів у кормах або підвищена кількість білкових кормів призводять до збільшення у рубці утворення масляної кислоти, яка слугує енергетичним матеріалом і попередником молочного жиру. Відомо, що вона одночасно сприяє утворенню кетонових тіл — недоокислених продуктів вуглеводно-жирового обміну. Утворення великої кількості масляної кислоти в рубці або потрапляння її з недоброякісним кормом призводить до накопичення кетонових тіл у крові (кетонемія), сечі (кетонурія), молоці (кетонолактія) і викликає захворювання типу кетозів. На практиці захворювання зустрічається при тривалій незбалансованій концентрованій годівлі, при згодовуванні великої кількості меляси і недоброякісного силосу, а головне, при недостатній кількості легкоперетравних вуглеводів (енергії) у раціонах високопродуктивних корів.

У молочних корів стан обмінних процесів і їх молочна продуктивність мають тісний зв’язок з утворенням і використанням глюкози. В останній період тільності і на початку лактації потреба корів у глюкозі значно зростає у зв’язку з ростом плоду і майбутньою лактацією. Нестача її викликає напругу у вуглеводно-жировому обміні і процесах синтезу молока, оскільки, окрім участі в енергетичному, вуглеводному, жировому і білковому обмінах, глюкоза крові використовується молочною залозою для синтезу молочного цукру і утворення молочних білка і жиру. Надлишок цукру є також неприпустимим, бо призводить до ожиріння, що є другим фактором виникнення кетозу у період сухостою. Добова потреба високопродуктивної корови в цукрі за надою 25 л — 1,9 кг, 30 л — 2,4 кг, 35 л — 3,1 кг; у крохмалі, відповідно, 2,8; 3,7 і 4,8 кг. Цукро-протеїнове співвідношення за надою 25 л повинно становити 0,95–1,1:1; 30–35 л — 1,1-:1; 40 л і більше — 1,2:1.

Крохмаль також добре використовується мікроорганізмами рубця, хоча зброджується дещо повільніше, ніж цукор. Недостатня як і надмірна кількість крохмалю у раціоні дають негативний ефект у годівлі корів. Встановлено, що кращі результати від згодовування раціонів отримують у тих випадках, коли в них цукор і крохмаль містяться приблизно в рівних кількостях. В цьому випадку відмічається найбільш висока перетравність протеїну, клітковини, БЕР, інтенсивне утворення ЛЖК у рубці, підвищений вміст білка в молоці. Контроль раціонів за співвідношенням цукор: крохмаль: протеїн особливо є важливим при роздої і годівлі високопродуктивних корів. Не менш важливим є співвідношення сумарної кількості цукру і крохмалю до перетравного протеїну, і воно зростає від 2,3:1 до 2,7:1 (в середньому 2,5:1) за збільшення продуктивності корів.

Використання мікрофлорою рубця енергії і перетравної частини органічної речовини призводить до утворення мікробіального білка. Найважливішим джерелом протеїну для корів, у тому числі і на піку лактації, був і залишається мікробіальний протеїн. З утвореної маси мікроорганізмів при транспортуванні рідких мас рубця і дрібних часточок корму, на яких вони містяться, постійно просуваються у напрямку сичуга і тонкого кишківника протеїни, які добре засвоюються і насичені майже в оптимальній кількості амінокислотами для корів. Мікробіальний білок, що потрапив у кишківник разом із неперетравним у рубці протеїном, є протеїном, що може бути використаний коровою. Залишок азоту в рубці — показник засвоєння білка і забезпеченості раціону енергією. Баланс азоту в рубці (БАР) повинен мати позитивне значення і не перевищувати 50 г за добу (для високопродуктивних до 100 г). Засвоєний протеїн (ЗП) і баланс азоту в рубці — нормовані показники раціону і визначаються на основі лабораторних аналізів, або за відсутності можливості їх проведення, розрахованими за відповідними формулами і довідниковими даними.

Answer 1

Будь-яке порушення харчування високопродуктивних корів призводить до виникнення метаболічних хвороб, насамперед кетозу, захворювань печінки, нирок, серця, ендокринних залоз, дистонії передшлунків, ураження кінцівок, зміщення сичуга тощо. Внаслідок незбалансованої годівлі відбувається масова захворюваність таких тварин, що призводить до передчасного вибуття корів із продуктивного стада, значних витрат і зниження рентабельності галузі. Іноземні науковці розрахували комплексний показник прямих і непрямих витрат на кетоз (основну хворобу високопродуктивних корів), який становить 0,29 євро на кожен літр виробленого молока за продуктивності 8000 л за лактацію, що сягає 4,2 млн грн на 100 корів за рік. Тому показник високої продуктивності за 1 лактацію сам по собі не є об’єктивним критерієм високої економічної ефективності виробництва молока. Для того щоб виростити і ввести в продуктивне стадо корову, необхідно 27,5 місяців часу, за який ремонтна телиця споживає корми, потребує догляду та є тільки витратною статтею. Продуктивне ж використання таких тварин за незбалансованої, неповноцінної годівлі ледь дотягує до 3-х лактацій на корову і виникає необхідність щорічного вибракування 30% корів та збільшення чисельності поголів’я ремонтного молодняку. Отже, при утриманні дійного стада високопродуктивних корів необхідно забезпечувати повноцінність годівлі згідно з потребами цих тварин в енергії й поживних речовинах, використовуючи при цьому, наскільки це можливо, дешеві корми і раціони, що дасть можливість за високих надоїв подовжити період продуктивного використання корів. Як відбувається обмін речовин у корови Високопродуктивні корови мають дуже інтенсивний обмін енергії і речовин. Наприклад, корова з річним надоєм 5000 л виділяє в 2,5 разу більше сухої речовини, ніж міститься в її організмі. Для утворення 1 кг молока через вим’я повинно пройти 400 л крові. Тобто в корови з добовим надоєм 25 кг через вим’я протікає за добу 10000 л крові. Це проявляється в підвищенні артеріального і венозного тиску, посиленому обміні газів, швидшому перетравленні корму тощо. Поживні речовини кормів раціону перетворюються у складові частини молока, які значно відрізняються не тільки від складу крові, а й поживних речовин кормів. Так, порівняно з плазмою крові в молоці корови міститься у 90 разів більше цукру, в 18–20 — жиру. В ньому значно більше кальцію і фосфору. Казеїн у крові відсутній зовсім. У той час і корми не містять молочного цукру, молочного жиру, казеїну та молочного альбуміну. Корови з продуктивністю 4000–6000 л молока за лактацію виділяють з молоком 144–220 кг білка, 150–300 — жиру, 200–300 — лактози, 6–9 — кальцію, 4,5–7 кг фосфору. Таким чином, у високопродуктивних корів органи дихання, кровообігу, травлення та інші працюють з високим напруженням. Тому зниження якості кормів, повноцінності раціонів викликає порушення обміну речовин та захворювання. Для високопродуктивних корів вирішальним фактором є рівень повноцінної годівлі, який залежить від кількості енергії і поживних речовин, що потрапляють в організм.

Answer 2

В связи с меняющимися климатическими и экономическими условиями не всегда есть возможность вдоволь обеспечить молочное стадо разнообразными качественными кормами. Владельцы молочных скотоводческих предпочитают дешевые местные корма, которые и составляют основной рацион. Составляя систему выкармливания скота и разрабатывая сбалансированный рацион важно учитывать особенности различных типов кормления. 

Типичное кормление облегчает заготовку необходимого количества кормов, упрощает организацию сбалансированного рациона. Учет преимуществ различных типов кормов позволяет усовершенствовать его и сделать полноценным. 

Названия типов кормления происходят от их составов: 

• силосное кормление; 
• силосно-корнеплодное кормление; 
• силосно-сенное кормление; 
• сено-силосно-корнеплодное кормление; 
• Сенажно-силосное кормление; 
• Сенажно-корнеплодное кормление зимой и различные пропорции зеленой массы с концентратами и силосом летом. 

В стойловый период кормить лактирующих коров рекомендуется следующим образом: 

• При концентратном типе кормления на 1 кг молока жирностью 4%, расходуется более чем 370 граммов концентрата. При этом на 1 кг концентрата в рационе коровы получается менее 2,7 кг молока. 
• При полуконцентратном типе кормления на 1 кг молока жирностью 4%, расходуется от 230 до 360 граммов концентрата. При этом на 1 кг концентрата в рационе коровы получается от 2,8 до 4,3 кг молока. 
• При малоконцентратном типе кормления на 1 кг молока жирностью 4%, расходуется от 105 до 220 граммов концентрата. При этом на 1 кг концентрата в рационе коровы получается от 4.5 до 9,5 кг молока. 
• При объемном типе кормления на 1 кг молока жирностью 4%, расходуется 100 и менее граммов концентрата, или он совсем не применяется. При этом на 1 кг концентрата в рационе коровы получается 10 и более кг молока. 

Важно также учитывать соотношение объемных кормов, то есть % сухого вещества в них. 

• При сухом типе кормления: грубых кормовых единиц почти 100%, или 90% грубых и 10% сочных. 
• При малосочном типе кормления: грубых кормовых единиц от 75% до 89% и от 11% до 25% сочных. 
• При полусочном типе кормления: грубых кормовых единиц от 50% до 74% и от 26% до 50% сочных. 
• При сочном типе кормления: грубых кормовых единиц меньше 50%, сочных более 50%. 

Также в зависимости от количества и процентного соотношения в составе сочный и полусочный рационы дополнительно делятся на силосный, корнеплодный или картофельный подтипы. 
Экспериментальные и производственные данные свидетельствуют, что зимнее кормление исключительно концентратного или объемного типа приводит к снижению молочной продуктивности и нарушает репродуктивную способность животных, ускоряя их выбраковку. Поэтому рекомендуется соединение полусочного с малоконцентратним, или полуконцентратним типом кормов. Дальнейшая полноценность таких сочетаний зависит от качества кормовой базы (сено, силос, сенаж). 

Особенности силосной кормления. 
Основой этого типа является силос. Он используется в зимой в больших объемах. Негативно сказывается на дойных коровах исключительно силосное кормление или использование его в несбалансированном рационе. Использование большого количества силоса в сбалансованном рационе также может привести к ухудшению молочной продуктивности, состояния здоровья и репродуктивной способности коров, к нарушению обмена веществ, снизит качество молока. Но коровы, которые кормятся сбалансированной пищей с силосом, дают молока больше, чем те, которые кормятся большими порцию сена или концентрированных кормов. 
При полевом кормопроизводстве основная культура для получения силоса, чаще всего, - кукуруза. Как кормовая культура она не содержит достаточно протеина, калия и фосфора. При преобладании кукурузного силоса в рационе корова может получить дефицит этих элементов, который нужно будет компенсировать вводом в рацион дополнительных компонентов. Употребляя силос коровы начинают меньше есть сено, примерно по 4 кг. До питательной нормы рацион

• дополняется концентрированным кормом и корнеплодами. Исследования показывают, что при кормлении качественным сеном или зелеными кормами корова употребляет в два раза больше сухого вещества, чем при кормлении силосом. Максимальное количество силоса, которое может употребить корова составляет 30 кг, что в переводе на сухое вещество - менее 8 кг. Такое количество силоса из кукурузы содержит от 40 до 44 МДж ЧЕЛ (чистая энергия лактации). Жизненная потребность коров высокой продуктивности - 37,7 МДж ЧЕЛ. Из энергетического остатка образуется от 0,8 до 1,7 литров молока. Поэтому, чтобы надои были высокими нужно в рацион вводить сено и корнеплоды для повышения полноценности кормления. 
  Таким образом можно утверждать, что силосные корма вредны для животных тем, что приводят к дефициту полезных минералов, легких углеводов и каротина. Но, если ввести дополнительные компенсирующие компоненты, употребление силоса одбряется исследователями и практиками. 
  Если силосом выкармливать коров с производительностью до 3500 кг, то достаточно будет нивелировать протеиновый дефицит, но для коров, у которых годовые надои составляют более 7000 кг, силосно-концентратный рацион несет несет угрозу нарушения обмена веществ. Потребность высокопродуктивных животных в питательной энергии обеспечивается 8-11 кг концкорма в сутки, что при силосном рационе приводит к заболеванию животных ацидозом. Для предотвращения этого подкармливать концентратами коров нужно до 8 раз в сутки, что вызывает в условиях производства дополнительные сложности и не гарантирует исключения риска заболевания. 
  
  Оптимальное соотношение кормов в зависимости от производительности: 
  Силос - 25% - 55%; 
  Грубые корма - 14% - 17%; 
  Кормовая свекла - 7% - 10%; 
  В концкорме должно быть 160-170 граммов перевариваемого протеина на одну кормовую единицу.